Визначення
Anytrust — це криптографічний та протокольний механізм, який надає гарантії щодо доступності або коректності даних за умови, що принаймні один учасник із визначеного набору сторін є чесним. Замість того щоб вимагати повної довіри до кожного учасника в цьому наборі, механізм спроєктований так, щоб система залишалася безпечною, доки хоча б одна сторона не вступає в змову з іншими та не діє зловмисно. Це змінює модель довіри з «довіряй усім» на «довіряй будь-кому одному», звідки й походить термін Anytrust. Його часто використовують в архітектурах, пов’язаних із блокчейном (blockchain), щоб зменшити залежність від одного повністю довіреного оператора та водночас уникнути витрат, притаманних повністю бездовірчим (trustless) дизайнам.
У середовищі Anytrust протокол зазвичай кодує дані або зобов’язання таким чином, щоб чесна сторона у визначеній групі могла гарантувати виявлення або відновлення прихованих чи некоректних даних. Таким чином, припущення щодо безпеки є слабшими, ніж у повністю бездовірчих механізмах, але сильнішими, ніж у моделях, які залежать від єдиного централізованого, безумовно довіреного суб’єкта. Як механізм, Anytrust визначається своїм явним припущенням довіри до мінімальної чесної підмножини, а не конкретною реалізацією чи роллю в мережі.
Контекст і використання
У межах блокчейн-систем (blockchain systems) механізми Anytrust часто застосовуються до шарів доступності даних, комітетів або спеціалізованих постачальників послуг, які підтримують ончейн-верифікацію. Основна ідея полягає в тому, що базовий ланцюг або середовище верифікації можуть безпечно покладатися на винесені за межі ланцюга дані чи послуги, доки принаймні один визначений учасник залишається чесним. Це дає змогу створювати дизайни, які є масштабованішими або більш економічними, ніж повністю репліковані ончейн-підходи, але при цьому все ще забезпечують криптографічні або протокольні засоби протидії повній змові.
Anytrust не усуває припущень щодо довіри; натомість він робить їх явними та мінімальними з погляду кількості чесних сторін, які потрібні. Як механізм, він характеризується формальними гарантіями, пов’язаними з цими припущеннями, які часто формулюються в доказах безпеки або специфікаціях протоколів. Отже, цей термін використовують для опису конкретної моделі довіри та безпеки, вбудованої в архітектуру системи, а не як окремий продукт чи мережеву роль.